fbpx

12.2.2020

Розмовний клуб італійської мови від 8 лютого!

«Ми усі актори!» – називався наш розмовний клуб італійської мови минулої суботи.

Але спершу почали говорити про акторський світ із позиції глядача, із причин, через які кожен із нас час від часу має поклик сходити у театр, зазирнути у «чуже» життя, що розгортається у нас на очах протягом кількох годин. Театр – це також спосіб отримати відповіді на вічні запитання: «Що є добро? Що погано? Що таке любов, дружба?», побувати у інших країнах, та відчути інші культури.

От, наприклад, у театрі на Подолі нещодавно давали спектакль про Італію, що переносить миттєво у ті краї, зі своїм особливим і неповторним колоритом італійців.

А що як подивитися на акторство із точки зору самих акторів? От дехто із наших гостей висловив думку, що бути актором набридає, бо ти граєш одні й ті ж ролі. Бути актором все одно, що бути вчителем, бо говориш одні й ті самі слова.

Отут ми готові посперечатись, бо наші викладачі італійської мови вигадують для своїх студентів щось новеньке, щоб ніхто не нудьгував.

І нам на розмовному клубі нудьгувати нема коли, бо ми приміряємо на себе ролі акторів, читаючи п’єсу «Італійський ресторан» Naohiko Umewaka!